Листи з екватора. Анна Яременко

Листи з екватора. Анна Яременко.

"Ти ж лишень пиши мені листи, чуєш?!" - гукала мама навздогін, коли ми з Галею були вже однією ногою в літаку. Отак і розпочиналася моя африканська писанина. Перший рік нашої місіонерської служби в Уганді описано тут, під обкладинкою. Але це не просто книга. Вона живе, дихає й розповідає сама про себе. З її сторінок на вас дивляться мільйони крихітних ґудзиків-оченят, голодних до їжі та любові. Невеличкий стос листів розповість про уривки життів, дива і неймовірні пригоди та допоможе торкнутися душею до простягнутих долоньок маленьких мешканців великої Африки. Тож гайда у подорож красивими просторами й захаращеними вуличками. І не лякайтеся, якщо котресь із чоколядних дітлахів вигулькне з-за рогу та вчепиться за руку. Просто їм теж цікаво! Ну що, ви готові?! 
"Щоденник маленьких кроків Кожна велика історія починається з маленької мрії. Велика історія Ані почалася з її крихітної - і крихкої, спершу зовсім несміливої мрії про далеку землю, де страждання й незіпсута велич переплетені так тісно, що аж нестерпно стає про це думати. Ці листи - такі собі щоденникові нотатки, зарубки на дерев′яних одвірках про те, як зростала маленька віра. Конспекти Батькових уроків на щодень. Польові спостереження за Його дивами. Буденні слова - сповнені простоти, відкритості, наївної, дитячої довіри, яку так цінує в нас Бог. Пам′ятаю, з яким трепетом я читала першого листа від мами, яка поїхала місіонеркою до Кенії, щойно пересвідчилася, що мій чоловік став мені справжнім прихистком (мама мріяла стати місіонеркою, ще коли я була геть малою, але мудро постановила собі спершу мене виростити). Вона писала: "Я дуже хочу, щоби ви приїхали сюди. Але мусите знати, що це небезпечно. У цю землю неможливо не закохатися". Коли мама повернулася, мені було трохи сумно, що я більше не отримуватиму таких листів, не ґуґлитиму, як же виглядає та "бода-бода", не уявлятиму перед сном людей, про яких мама розповіла, не переглядатиму пошту зі звичним пригодницьким хвилюванням. Але тепер у мене є книжка Аниних листів. І вони такі ж, як і мамині, - прості та глибокі, гарячі, добрі, сповнені любові, сповнені Божого милосердя, котре здійснюється крихітними дівчачими руками відважних "музунгу". Ці листи - то щоденник маленьких кроків. Із яких виростає кожна велика історія. А я чогось певна, що історія Ані буде саме такою", - Надійка Гербіш.